Після Другої світової війни у Польщі при владі твердо осіли комуністи. Вони прагнули змінити життя в країні, тож вводили свої правила. У цей період переслідувань терору зазнала і польська релігія. У цьому матеріалі на gdanskyes.eu ми більш детально розповімо про те, як комуністи боролись зі святинями у Гданську.
Початок
Спершу Польський комітет національного визволення відстоював рівність усіх громадян незалежно від раси, релігії та національності. Проте згодом польські комуністи почали витісняти релігію із суспільного життя, арештовували реакційних священників, розривали конкордат, намагалися внести розкол всередині конфесій.
Головною метою комуністів було підкреслити верховенство держави над усіма організаціями, включно з релігійними об’єднаннями. У минулому столітті у Гданську відбувалось паломництво. Це неабияк не подобалося тодішній комуністичній владі, тож у 1961 році до місцевого відділу у справах релігії був поданий запит щодо заборони організації паломництва. Проте це прохання виконати було неможливо. Тодішня влада усвідомлювала, наскільки ця традиція важлива для жителів Гданська, тож не наважилася її ліквідувати, а лише спробувала обмежити проведення цих заходів.
Утиски
Комуністичній владі вдалось лише раз заборонити проведення паломництва. Це сталося у 1963 році. Саме у цей час у Вроцлаві була оголошена епідемія натуральної віспи і влада заборонила організацію всіх публічних зборів по всій Польщі. Також обмеження стосувалися і релігійних заходів. Тож на деякий час паломництво у Гданську призупинилося. Комуністи, не маючи змоги знищити традицію паломництва та релігійний календар, намагалися не дозволяти організовувати нові церковні святкування поза костелами чи прилеглою територією.
Варто зазначити, що протягом 40-50–х років комуністична влада у Польщі проводила наступ на католицьку церкву. Вони мали мету усунути католицизм із суспільного життя та взяти під контроль церковні структури. Результатом цього стало використання статутного права для ліквідації католицьких асоціацій, усунення релігії зі шкіл, ліквідації католицьких шкільних закладів, захоплення власності організацій “Карітас” і видалення хрестів із громадських місць. Згодом було заборонено читати молитви.
Місцеве населення у Гданську намагалось хоч якось боротись з такими нововведеннями щодо релігії. У цей період організовували таємні гуртки, де займались релігійним просвітництвом.
У 60-х роках у Вільному місті почали будувати нові костели. Це призвело до нових сутичок з місцевою комуністичною владою. Очевидно, що політики були проти таких будівництв, адже це свідчило про те, що у Гданську збільшаться сили та вплив католицької церкви. Тоді заборонили створення нових парафій. Почали закривати малі духовні семінарії. Згодом комуністична влада організувала примусовий призов студентів до армії. Священнослужителів навчали в спеціальних військових частинах.
У 80-х роках у Польщі прокотилася хвиля страйків. Ці мітинги породили новий громадський рух. Люди, які брали участь у цих подіях, були переважно католиками. Тож вони відстоювали не лише громадянські права, а й релігійні. Внаслідок цих подій у Польщі почалась криза. У цей період комуністичній владі довелось змінити свою думку щодо католицизму. Було лібералізовано антицерковну цензуру, а також дозволено друкувати католицькі журнали та проводити радіотрансляції святих мес. Тож після десятків років боротьби католицька церква у Польщі здобула свої права і отримала вплив на жителів країни.