У грудні 1981 році по всій Польщі було проголошено воєнний стан. Його оголосив генерал Войцех Ярузельський, який боровся з опозицією, на чолі якої стояла незалежна профспілка “Солідарність”. Також у цей період країна переживала глибоку економічну кризу і це посилювало соціальну напругу у Польщі, пише сайт gdanskyes.eu. Основними причинами введення воєнного стану були такі: посилення впливу “Солідарності”, страх перед радянським вторгненням, адже комуністична влада Польщі побоювалася, що СРСР може ввести війська для придушення опозиції.
Наприкінці 1981 року у польських містах розпочались різноманітні мітинги. Зокрема у Гданську постала молодь, яка мала мужність чинити опір та відстоювати свої права. Тоді чимало студентів почали мітингувати на гданській корабельні. Тож які були перші дні у межах воєнного стану у Гданську? Розповімо у цьому матеріалі.
Початок страйку
Мітинги у Гданську розпочались ввечері 15 грудня 1981 року. У цей день на гданську корабельну почало сходитись чимало студентів. На цій події було присутньо чимало представників незалежної Асоціації студентів у Гданську. Одним з них був Лешек Бернацький. Він став містком комунікації між студентами та іншими страйкарями. У Гданському університеті чоловік закликав молодь доєднатись до мітингу на корабельні, натомість у навчальному закладі припинити повстання. Лешек був відвертий зі студентами та не приховував ймовірний рівень небезпеки. Деякі представники університетської “Солідарності” вважали, що викладачі піддають молодь репресіям та вбивствам.
На певну годину студенти зібрались на корабельні. У приміщення змогли зайти не всі, тож хтось стояв на вулиці, сидів на сходах та підвіконнях. На цей мітинг прийшло близько 800 людей. Колеги Лешека закликали студентів не відвідувати цей страйк. Згодом було повідомлено, щоб на мітингу на корабельні залишилися лише чоловіки.
Розвиток подій
З початком введення воєнного стану у Гданську не було паніки. Ті, хто були у курсі подій, доєднались до місцевих страйків. Решта жителів міста намагались продовжувати жити своє звичайне життя, працювати.
Членів Національного та Регіонального страйкового комітету було заарештовано, разом з ними було затримано 234 людини, і в наступні дні вони були засуджені колегіями, кілька десятків людей були інтерновані і вісім були заарештовані. Повноваження розбитих страйкових комітетів перебрав на себе Міжпідприємницький страйковий комітет, який базувався при Управлінні Гданського порту, де тривав найтриваліший страйк у Тримісті.
У в’язниці були нелюдські умови, з ув’язнених знущалися. Їх били кийками, а подекуди й автоматами. Охоронці, розмовляючи між собою, залякували ув’язнених, що їх вивезуть до лісу і там вб’ють. Вже наступного дня ввечері розпочались пришвидшені судові слухання. Деякі затримані отримали штраф у розмірі 2000 злотих, які згодом замінили на двадцять днів арешту. Не всі студенти мали змогу оплатити штраф, тож їхні друзі розпочали збір серед знайомих в університеті. Тоді неабияк молоді допоміг академічний капелан отець Анджей Мішевський. Він сплатив декілька десятків штрафів.
Загалом Гданськ відіграв ключову роль у цих подіях. Саме тут постала незалежна профспілка “Солідарність”. Ці мітинги породили активну боротьбу з комуністичною владою у Польщі. Ці події стали початком кінця комуністичної системи в країні. Гданськ став символом боротьби за свободу і демократію не лише в Польщі, а й у всьому комуністичному блоці. Загалом ці страйки відіграли важливу роль у польській історії. Вони продемонстрували тодішній владі, що народ готовий боротись за свої права і не буде мовчати про утиски.