Вересень, який розділив життя цілого світу на “до” та “після” і назавжди увійшов в історію. Вересень 1939 року приніс із собою те, чого боїться кожен народ – війну. Вже влітку того року у Польщі панувала напружена атмосфера, розмови про можливу війну не вщухали на вулицях міст. Проте перші вибухи, які почули мешканці Триміста вранці першого дня осені, стали для них несподіванкою. Страх, тривога та навіть своєрідна цікавість захопили тоді мешканців Гданська, Гдині та Сопоту. Хоч майбутнє здавалося невизначеним, міське життя під час війни йшло звичним плином, пише gdanskyes.eu.
Перші дні війни
Перші дні Другої світової війни розпочалися з активного полювання гітлерівців на поляків – життя під час війни безжально змінилося в одну мить. Не обійшло це і мешканців Триміста. Їх жорстоко витягували з власних квартир, арештовували на робочих місцях та затримували на вулицях. Проте буденні справи містян ніхто не скасовував навіть через війну, тому люди все одно виходили на вулиці у справах, за продуктами та для того, щоб отримати хоч якусь інформацію про те, що відбувається в країні. Деякі навіть радісно вітали у Гданську польських оборонців.
Пересуватися вулицями Гданська тоді було складно. Рух трамваїв припинили о п’ятій ранку, але за декілька годин його знову відновили. Міжміське залізничне сполучення теж було призупинено, ходили лише електрички, але з перебоями.
На кожному кроці на вулицях Гданська можна було побачити поліцейські патрулі, які проводили посилені перевірки та не допускали мешканців до місць, де розгорталися бої. Невдовзі гданьчани побачили на вулицях оголошення німецького партійного діяча Альберта Форстера про те, що вільне місто Данциґ анексовано. Також у Гданську були встановлені гучномовці, з яких лунав радісний голос Форстера про те, що Гданськ став частиною Німеччини. Гітлерівська пропаганда працювала дуже активно, розвішуючи також по місту прапори зі свастикою та транспаранти з гаслом “Zurück zum Reich” (“Назад до Рейху”).
Після першого невдалого штурму німецьких військ Вестерплатте, у Гданську розпочалася евакуація цивільного населення. Мешканці районів Нового Порту та Віслоуйсьця у Гданську були евакуйовані – це близько чотирнадцяти тисяч осіб. Чоловіків доставляли до гданського району Оливи та до Сопоту на автобусах та трамваях, а жінок та дітей розміщували у тимчасових поселеннях у Собєшево та Віслинській косі. Ці райони були знову відкриті для повернення мешканців після поразки польського гарнізону на острові Вестерплатте.
Війна як розвага
Бої за Вестерплатте для німецької частини населення у Гданську стали чимось на кшталт розваги – те, що обов’язково потрібно побачити. Вони озброювалися біноклями, виходили на балкони та дахи, щоб з цікавістю спостерігати за бомбардуваннями польського транзитного складу. Хтось розташовувався на Біскупській Гірці та Хелмі, звідки також було добре видно події, що розгорталися на півострові.
Німецька молодь та діти були вдвічі щасливіші, адже шкільні заняття були скасовані. Замість цього вони намагалися якомога ближче підійти до військових позицій, стежили за німецькими бомбардувальниками та збирали гільзи.
У середині вересня 1939 року у Гданську та Сопоті було введено режим темряви. Через загрозу бомбардувань все вуличне світло після заходу сонця мало бути вимкнене. Мешканці багатоквартирних будинків об’єднувалися у групи, які стежили за пожежною безпекою у місті. Підвали залишалися відкритими на випадок обстрілу, щоб люди могли безперешкодно скористатися ними як укриттям. За дотриманням усіх правил стежили члени місцевих структур НСДАП.
Крім цього, діяла заборона на всі розважальні та масові публічні заходи – можливо, саме через це бої за Вестерплатте зібрали стільки глядачів. У Гданську були закриті театри, кінотеатри, скасовані всі спортивні заходи. Проте урочистий візит Адольфа Гітлера до Гданська 19 вересня та парад гданських військ 29 вересня не скасували.