Після закінчення Другої світової війни при владі Польщі збільшилась кількість комуністів. Коли звільнена від гітлерівської Німеччини Польща опинилася під владою СРСР, найстрашнішими були перші десять років комуністичного режиму. У цей період почались масові комуністичні репресії, від яких потерпав звичайний народ, пише сайт gdanskyes.eu. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо про злочини комуністів проти жителів Гданська.
Терор
Історичні події Польщі свідчать про те, що жертвами сталінізму стали найрізноманітніші прошарки населення країни. Утиски були настільки жахливими, що наступні покоління поляків боялися представників влади. У цей період чимало безневинних людей опинилися у в’язницях, а хтось був розстріляний. Жителі Гданська між собою спілкувалися дуже обережно. Вдома говорили одне, а на вулиці зовсім інше, адже ніхто не знав, ким був твій співрозмовник насправді.
Комуністична влада Польщі лякала населення ймовірною німецькою загрозою. Політики переконували народ, що він має об’єднатись навколо комуністів, аби не допустити повторення війни і зміни кордонів. Через страх люди вірили у ці комуністичні тези.
Засуджені
У серпні 1946 році перед розстрілом у Гданську опинилось двоє жителів міста – Данута Седзікувна та Фелікс Сельманович. За декілька тижнів до цього 18-річну дівчину заарештували в конспіративній квартирі сестер Міколаєвських на вулиці Врублевського у Гданську. Після цього почалось нескінечне розслідування. Вирок – смертна кара. Щодо хлопця, то його заарештували у Гданську також на конспіративній квартирі на вулиці Адама Міцкевича. Під час арешту Фелікс застрелив двох поліцейських. У результаті цього, суддя виніс юнаку смертний вирок.
Якщо зануритися у передісторію засуджених, то Данута під час Другої світової війни стала сиротою. Батька знищила радянська влада, маму розстріляли німці за конспіративну діяльність. Після цих подій у 1943 році дівчина склала конспіративну присягу. Згодом пройшла медичні та військові курси. У 1945 році Данута приєдналася до 5-ї Вільнюської бригади Армії Крайової. Там вона входила до різних ескадронів. Загалом дівчина була медсестрою, а також зв’язковою.
Щодо Фелікса, то у довоєнний час він був типовим муніципальним чиновником. Під час Другої світової війни його мобілізували до Корпусу охорони кордону. У 1944 році юнак приєднався до польських партизанів. Коли в липні 1944 року радянська влада роззброїла його підрозділ, Фелікс потрапив до радянського табору в Калузі. Він також друкував і розповсюджував антикомуністичні листівки.
Смертний вирок для Данути та Фелікса був виконаний у Гданську у в’язниці на вулиці Курковій. Розстріл відбувався у невеликому приміщенні, де стояли два стовпи, до яких прив’язували засуджених до розстрілу. Також була петля для підвішування. На їхній розстріл прийшло аж десять вояків, хоча зазвичай цей вирок виконували лише двоє. Зазвичай розстрілювали військові Корпусу внутрішньої безпеки. Після виконання такого завдання вони отримували додаткову відпустку або путівку на відпочинок.
Невідомо, що сталось з тілами Данути та Фелікса, адже тоді їх не віддавали родичам. Їх або поховали анонімно вночі, або перевели до Медичної академії в Гданську, у морг, для вивчення анатомії. Згідно з даними Інституту національної пам’яті, десять тіл ідентифікованих жертв комунізму були анонімно поховані на Гарнізонному кладовищі в Гданську. У 2012 році Інститут національної пам’яті розпочав цілий проєкт із пошуку місць поховань жертв комуністичної системи 1945-56 років у Польщі. Розкопки у Гданську розпочались у 2014 році. У результаті, тіла Данути та Фелікса було знайдено.