Під час Другої світової війни Гданськ, як і багато інших польських міст, зазнав значних руйнувань. Морське місто, яке завжди славилось своїм портом та узбережжям, було практично знищено. Попри складні руйнування, Гданську вдалось постати з воєнного попелу та заново здобути популярність серед поляків та гостей міста, пише сайт gdanskyes.eu. У цьому матеріалі завдяки спогадам жительки Вільного міста Ванди Евертовської ми розповімо про те, яким було місто у повоєнні роки.
Передісторія
Ванда Евертовська народилась у 1932 році у Гданську. Вона була першою дитиною молодої польської пари Алойзи та Гертруди Свинярської. У довоєнному Вільному місті ситуація з власним житлом була складною. Мало хто міг собі дозволити одразу після одруження придбати помешкання. Через це батьки Ванди орендували квартиру.
Батько дівчини працював на місцевій пошті. У той час це була досить престижна та добре оплачувана робота. Проте через щільний графік, Алойзі переважно був гостем вдома. Ванда пригадує, що батько непогано заробляв, тож мав змогу відкладати кошти на власне житло. Під час відпустки Алойзі також не бував вдома, адже увесь свій вільний час приділяв польським організаціям. Їздив на військові вишколи. Тоді Ванда не підозрювала, чому батько бере таку активну участь у громадському житті Польщі, проте, ймовірно, він вже тоді щось відчував.
З початком Другої світової війни Алойзі заарештували на робочому місці. Його дружина з двома дітьми прийняла рішення виїхати з Гданська кудись у більш безпечне місце. У 1940 році Ванда відновила своє навчання у школі. Їй, як і багатьом польським дітям, довелося навчатися під сирену та повітряні нальоти.
Зруйнований Гданськ
У травні 1945 року Ванда разом з мамою та братом повернулись до рідного міста. Гданськ було важко впізнати. Місто було повністю зруйноване, навколо були лише руїни. Проте до Гданська повернулось чимало жителів, які були змушені виїхати через Другу світову війну. Вони були готові відбудовувати рідне місто. Тож поступово Гданськ наповнювався життям.
Ванда відновила своє навчання у місцевій школі. Проте атмосфера там була напруженою, адже дівчину ображали та називали німецькою свинею. Також післявоєнний період був складним для сім’ї Евертовських через те, що у місті спалахнула епідемія тифу. Ним заразилась мати Ванди.
У 1946 році до сім’ї дівчини повернувся батько з концтаборів. Він відновив свою роботу на місцевій пошті. Наступні роки родина і далі продовжувала тинятись по орендованих квартирах, адже власної ще не мала. Також внаслідок війни були знищені практично всі їхні речі, які залишились у попередньому помешканні. У 1950 році сім’я Евертовських прийняла рішення переїхати до Оруні. Саме там їм виділили квартиру в зруйнованому будинку, який згодом відремонтували за підтримки місцевої пошти.
Після переїзду життя сім’ї Евертовських поступово почало налагоджуватись. Проте ще чимало жителів Гданська не могли звикнути до нової реальності. Їхнє життя ще протягом тривалого часу не могло нормалізуватися. Вони не мали де жити, а також де працювати
У наступні повоєнні роки було відновлено багато будівель за спрощеними проєктами, оскільки основний акцент робився на забезпеченні житлом великої кількості людей. Також Гданськ почав активно розвиватись як промисловий центр. У цей період у місті було збудовано нові корабельні, хімічні заводи та інші підприємства. Це сприяло швидкому економічному зростанню міста. Відбудова Гданська стала своєрідним експериментом у галузі архітектури. Частина міста була відновлена в стилі, близькому до історичного, а інша частина була забудована сучасними житловими масивами.