У 1981 році по всій Польщі було запроваджено воєнний стан. Це був важливий момент в польській історії. По всій країні прокотилась хвиля страйків, пише сайт gdanskyes.eu. Мітинги відбулись й у Гданську. Тож якою була Польсько-Ярузельська війна? У цьому матеріалі ми більш детально розповімо про ці події.
Причина війни
Причиною цієї кризи стало створення польської профспілки “Солідарність”. Це було вільне об’єднання, яке досить швидко переформатувалось у суспільний рух. “Солідарність” стала символом надії та свободи від польського комунізму.
Ввести воєнний стан було виваженим рішенням польської влади. До цього вони ретельно готувались протягом року. Для потреб воєнного стану підготували проєкти різних юридичних актів, у радянському союзі надрукували 100 тисяч екземплярів оголошення про запровадження воєнного стану. У військових частинах проводили навчання з боротьби. “Солідарність”, опозиція та церква не були готовими до запровадження воєнного стану у Польщі.
13 грудня о 6 годині ранку в ефірі “Польського радіо” з’явився польський генерал Войцех Ярузельський. Під час свого виступу він повідомив поляків про створення Військової ради національного порятунку та про запровадження воєнного стану на території всієї країни. Ще 12 грудня до опівночі розпочалися затримання діячів опозиції та “Солідарності”.
Війна і Гданськ
Із запровадженням воєнного стану по всій країні прокотилась хвиля страйків. У Гданську на мітинг вийшло чимало молоді, зокрема це були студенти Гданського університету. На перший вечірній мітинг прибуло близько 800 осіб. Під час цієї зустрічі студентів переконували припинити страйк, проте Марек Садовський заявив про рішення призупинити мітинг у Гданському університеті та продовжити його на верфі. Також чоловік закликав, щоб участь у цьому заході брали лише чоловіки невеликими групами.
Усі учасники мітингу усвідомлювали, що участь у страйку є неабияким ризиком для них та для їхнього майбутнього. Проте гданська молодь була сміливою та не відступала за жодних умов. Прибувши на верф, студенти стали відповідати за шлагбаум №1 і за залізничні ворота. Біля воріт №2 разом із робітниками стояло близько десятка осіб на чолі з Томеком Марацевичем. До складу нічної варти також входило близько десятка студентів Гданського технологічного університету, медичного університету, університету фізичного виховання та спорту та музичного університету в Гданську.
Зранку 16 грудня почалась жорстока пацифікація. Мітингарів було спіймано. Згодом працівників верфі відпустили додому, а натомість студентів заарештували та відправили до центрів ув’язнення в Прущі-Гданському та Старогарді-Гданському.
Також у цей день розпочався штурм верфі. Було чути постріли, вибухи. Танк протаранив ворота. Підрозділи громадської польської поліції почали йти в наступ з кийками та щитами. У відповідь страйкарі взялись за металеві труби. Проти мітингувальників застосовували сльозогінний газ. Над головою літали вертольоти. Приблизно через дві години робітників верфі почали випускати великими групами через ворота до міста. Окремих ловили та доставляли до будівлі управління.
Загалом у Гданську було заарештовано 234 людини, які брали участь у страйку. Жертвами силового впливу стали чимало людей. Тисячі було заарештовано, було введено комендантську годину, а всі види зв’язку та перевезень серйозно обмежено. Завдяки появі “Солідарності” об’єдналось чимало жителів Гданську, які виявили сміливість повстати проти комуністичної влади. Це об’єднання не змогло запобігти введенню воєнного стану, проте існування цього союзу давало всім зрозуміти, наскільки неспроможна комуністична система.