Музей Другої світової війни у Гданську – це унікальне місце, яке перевершує всі уявлення про музейну сферу. Мальовнича територія, футуристична архітектура, сучасні експозиції, неймовірні проєкти – щороку заклад приваблює чимало людей як з Польщі, так і з-за кордону. А все це робиться для того, щоб доступно й зрозуміло розповісти про трагічні воєнні події. Команда розкриває чимало важливих тем й охоплює усі можливі аспекти Другої світової війни, щоб зберегти цю історію у пам’яті суспільства, пише gdanskyes.eu. А про розвиток цього проєкту й варто дізнатись.
Створення музею
Історія музею є надзвичайно цікавою та водночас складною. Заклад пройшов чимало етапів зростання, мав на своєму шляху як труднощі, так і моменти тріумфу. А це і не дивно, адже такий цікавий проєкт не міг залишитись без розголосу. Ба більше, він вніс у свою сферу чимало інновацій, за які й боролась команда. Та варто розповісти все по черзі. Рішення про заснування Музею Другої світової війни було прийнято ще у 2008 році з ініціативи тодішнього прем’єр-міністра – Дональда Туска. Тоді ж за справу взялась команда, якій було доручено розробити концепцію закладу. А вона складалась з професіоналів своєї справи – істориків, філософів, журналістів та людей, які спеціалізувались на дослідженні подій Другої світової війни. Групу очолив Павел Махцевич, а йому допомагав Пьотр Маєвський, Януш Маршалець та Рафал Внук. Разом їм вдалось зробити неймовірну роботу, яку високо оцінили знані експерти: Тімоті Снайдер, Норман Дейвіс та ін.
Найважливішим проєктом музею мала стати головна виставка, яка б висвітлювала різні аспекти Другої світової війни. І протягом багатьох років команда працювала над усіма деталями цієї роботи. А поруч з цим заклад обирав для себе нову домівку, де б можна було повністю втілити весь масштаб музею. У 2009 році склалися уявлення про вигляд виставки, а у 2010 році було затверджено проєкт майбутньої будівлі закладу. Тож музей впевнено йшов вперед до реалізації всіх планів. А перша перешкода з’явилась у 2016 році, коли міністр культури та національної спадщини – Пьотр Глинський оголосив про своє рішення об’єднати Музей Другої світової війни та Музей Вестерплатте. А це поклало початок довгій судовій тяганині, адже команда музею не збиралась здаватись.
У 2017 році Музей Другої світової війни все ж зміг облаштуватись на новому місці у своїй величезній домівці. І хоч ця подія викликала чимале захоплення в мешканців міста, проте заклад не міг дозволити собі грандіозного святкування. Побоюючись, що музей ліквідують, Павел Махцевич організував перші покази головної виставки вже взимку 2017 року. Хоч це можна було назвати тестовим періодом, проте експозиція вразила відвідувачів. А 23 березня того ж року відбулось офіційне відкриття. Показником успіху стало те, що білети швидко розкупили, а люди відвідали музей попри відсутність урочистих заходів. Проте це визнання згодом затьмарив ряд проблем. Музей Другої світової війни не отримував достатньо фінансування, команді доводилось жертвувати науковою, освітньою та дослідницькою роботою, діяльність музею піддалась нападкам політичної партії та в тому ж році відбулась зміна керівництва.
Архітектура будівлі
Музей Другої світової війни став унікальним місцем, яке привертає увагу кожного. А секрет його успіху – це вдале поєднання кількох факторів. І одним з них є, звичайно ж, будівля закладу. Коли команда визначилась з концепцією головної виставки та зрозуміла, що ще хоче бачити у музеї, тоді вона оголосила конкурс на проєкт будівлі. На нього подавались як архітектори з Польщі, так і з інших країн. І у 2010 році перемогу здобула гданська компанія Kwadrat.
Місце для нової домівки музей обрав дуже незвичайне. Проте воно підходило під усі вимоги закладу й команда бачила у ньому перспективу. Музей Другої світової війни приглянув величезну територію на площі Владислава Бартошевського, де поруч була Польська пошта й недалеко виднівся півострів Вестерплатте. Саме тому заклад, що взявся берегти пам’ять про воєнні роки, ідеально сюди вписувався. Ну а ще команда прагнула поєднати минуле й сучасне. А через це робота над будівлею потребувала чималих зусиль. І як зізнався керівник компанії Яцек Дрощ, конкурс вдалось виграти тому, що його команда в останню мить змінила весь задум. Тож перед архітекторами постало декілька завдань – знайти місце для головної виставки, створити сучасну будівлю та втілити в ній прагнення музею. І вони з цим прекрасно впорались.
Оскільки приміщенню музею було встановлено ліміт висоти, то архітектурна студія вирішила помістити виставку площею 5000 метрів квадратних під землю. Для цього їй довелось справлятись з ґрунтовими водами та стабілізувати місце для фундаменту. Ну а коли це вдалось зробити, то для відвідувачів було створено справжній футуристичний простір. До величезної території на глибині 14 метрів прямою стежкою ведуть сходи, з яких можна роздивитись все навколо. Сам коридор відкриває безліч кімнат й повторює обриси найбільшої вулиці цього району. А плоский дах підземелля – це площа перед музеєм, де гуляють люди. Не менше захоплення викликає й похила вежа будівлі, яка стала одним із символів Гданська. Ну а її незвичайну форму, сотні вогнів за склом й червоне оформлення неможливо не помітити. Архітектори ж залишили вільне трактування цього елементу, щоб кожен міг побачити щось своє.
Сучасний простір
Про Музей Другої світової війни у Гданську говорять як про приклад сучасного закладу, на який можуть рівнятись інші подібні простори у світі. І це правда, адже у своїй роботі команда не копіювала чийсь досвід, а створила власний за відчуттями й переконаннями. А це стосується як місця розташування, так і архітектури, композиції виставок та всієї структури закладу. У 2023 році музею вдалось залишити позаду судову тяганину й він увійшов в новий етап свого розвитку. У 2024 році структуру очолив один із зачинателів цього проєкту – Рафал Внук, який відновив деякі частини головної виставки. А з неї й слід розпочати цю розмову.
Головна виставка музею – це те, як заклад репрезентує події Другої світової війни. Над нею працювало багато фахівців й у 2017 році її змогли побачити усі охочі. Вона охоплює як польський, так і світовий досвід війни. На площі у понад 5000 метрів квадратних розташувалось 3 основні блоки й 18 тематичних розділів. Droga do wojny розповідає про передумови конфлікту, фактори, які загострювали протистояння, поширення тоталітарних режимів й передвісники подій у Польщі. Наступна частина виставки – Groza wojny – це представлення життя простих людей під час воєнного свавілля. А Długi cień wojny завершує виставку, розказуючи про падіння Третього Рейху, закінчення війни та її наслідки.
Окрім постійної виставки, музей також виділив понад 1000 метрів квадратних простору для тимчасових експозицій, які висвітлюють різні аспекти Другої світової війни. Тут презентуються подвиги різних людей у воєнні роки, висвітлюється діяльність товариств, розповідається про підпільну боротьбу і т.д. А це гарна можливість дізнатись щось нове та переглянути проєкти багатьох творців. Цікавою є виставка для дітей, яка в ненав’язливій формі проводить найменших відвідувачів довоєнними буднями, життям під час окупації та після закінчення Другої світової. Деякі проєкти можна переглянути віртуально, а за іншими враженнями треба все-таки йти в музей. Ну і варто сказати, що заклад пропонує безліч різноманітних виставок, які вражають своїми концепціями та поєднаннями. А головною рисою музею є його вдала інтеграція сучасних технологій з історичною цінністю експонатів.
Музей Другої світової війни розмістив у своїх стінах бібліотеку з величезною колекцією книг, кінотеатр, заклади харчування, медіатеку й інші відділи. Команда розвиває освітню частину, видавничу справу та медійну діяльність. Кожен може записатися на театральні курси, завітати на музейні уроки та лекції, надіслати свою публікацію до журналу закладу та оцінити багато інших культурних подій. Ну а команда вдало веде сайт музею і його соцмережі, де, окрім багатьох корисних функцій, можна замовити різні товари в інтернет-магазині.
Принципи роботи
Музей Другої світової війни чітко декларує свою місію та принципи роботи. Так, головним своїм завданням команда вважає доносити воєнну історію крізь призму польського досвіду й подій в інших країнах. Заклад прагне зберегти цю пам’ять для світової спільноти й це йому добре вдається. Щороку музей відвідує від 100 тисяч до 1 млн людей. А це і жителі Польщі, і іноземці. Саме тому музей робить все для вдалої комунікації зі своєю аудиторією. Він розвивається, прислухається до порад, влаштовує дискусії та змінюється. Бо, як вважає директор закладу, музей не повинен бути замкненим сховищем.
Ба більше, музей відчуває відповідальність за формування середовища з гідними цінностями. А це охоплює багато моментів, про які дбає команда. Заслуговує на увагу розвиток екологічної теми в музеї. Так, команда займається екологічною освітою жителів міста. Абсолютно кожен може відвідати лекції на відповідну тему, завітати на показ фільмів, приєднатися до орнітологічних прогулянок і т.д. Заклад також долучається до багатьох благодійних проєктів та підтримує ініціативи інших установ. Ну а ще музей надає можливості для розвитку як своїм працівникам, так і молоді міста. Гарним прикладом цього є програма волонтерства, стажування й Молодіжна Рада. Музей Другої світової війни пройшов складну історію становлення, що зробило його сильнішим. Саме тому для закладу важливо розвивати культурне життя міста й бути прикладом свідомості, відповідальності та сучасності.