Гданськ – місто, що розкинулось на березі Балтійського моря. Перша згадка про поселення на цьому місці сягає 997 року, проте у першій половині 20 століття місто набуло нового статусу. Що ж це було? У цьому матеріалі на gdanskyes.eu ми більш детально розповімо про те як Гданськ став Вільним містом.
Передумови
У 1919 році на Паризькій мирній конференції постало питання щодо Гданська, безпосередньо воно було пов’язане з відродженням Республіки Польща після Першої світової війни. Головною ідеєю цього договору було надати Польщі вихід до моря. Це була б гарантія її незалежності. Також відродження Гданська мало б бути спробою вирішити політичний парадокс, який у реаліях того часу був практично нерозв’язним.
Саме на цій конференції польські делегати заявили про те, що відроджена Республіка Польща повинна бути створена в кордонах до першого поділу у 1771 році. Загалом це питання, зокрема й майбутнє Гданська, викликало гострі суперечки між учасниками Паризької конференції. Проти такої пропозиції виступила Велика Британія.
Вільне місто
Наприкінці Паризької конференції все-таки було прийнято рішення оголосити Гданськ Вільним містом. Положення були включені до Версальського договору, підписаного 28 червня 1919 року. Перш ніж це сталось, уряд Німеччини намагався залишити польське місто під своїм управлінням, бо портовий Гданськ був дуже важливим для Берліна. Численні протести німецьких мешканців Гданська, які вимагали залишити їх у межах Рейху, також не принесли результатів.
Після підписання договору німецька влада намагалась, аби Гданськ не був одразу полонізований. До прикладу, імперське міністерство фінансів матеріально підтримувало німецькі заводи в Гданську, щоб запобігти можливій еміграції до Німеччини. Також за цим договором Вільне місто мало займати приблизно 1900 квадратних кілометрів. Гданськ був повинен у себе включати міський округ Сопот, Нижній Гданськ, Верхній Гданськ і Жулави. Станом на 1920 рік у Гданську проживало близько 11% німців.
У листопаді 1920 року була підписана Паризька угода, яка вже більше регулювала відносини між Польщею та Гданськом. Згідно з цим договором, польський уряд мав право представляти Вільне місто на міжнародній арені та укладати міжнародні договори. Також було прийнято рішення вважати Гданськ квазідержавним утворенням, яке б перебувало під опікою Ліги Націй. У договорі було вказано, що грошовою одиницею мають бути гульдени, а офіційною мовою має бути німецька. Офіційні листи, адресовані полякам, мали бути польською мовою.
Завдяки цьому договору польська влада отримала можливість управляти гданською залізницею. Також було створено Раду портів і водних шляхів, до якої увійшли п’ять представників Польщі та Вільного міста Гданська. Це об’єднання керувало портом та його спорудами.
З початком Другої світової війни доля Гданська все-таки змінилась. Німеччина прагнула назад повернути собі портове місто. Крім цього, у Вільному місті проживало чимало громадян, які не хотіли бути громадянами Польської держави і хотіли залишитися жити у Німеччині. Проте з іншого боку, завдяки Паризькій конвенції Гданську вдалось повернутись у колишні рубежі Польщі та своїм поверненням вплинути на відродження держави, яка потребувала виходу до моря.
На долю Гданська та його мешканців випало чимало випробувань, проте місто завжди їх впевнено долало. Станом на 2024 рік Вільне місто є привабливою місцевістю для багатьох поляків та туристів. Гданськ вартий уваги, адже у цьому місті можна насолодитись неймовірною місцевістю та архітектурою, відчути справжній дух цієї місцевості.