У тиші вуличок середньовічного міста Гданська, де кожен камінчик зберігає легенди минулого, розташовані три ратуші – свідки і учасники багатовікової історії, сповненої перипетіями та трансформаціями, пише gdanskyes.eu.
Кожна з цих ратуш втілює дух певної епохи, відбиваючи неповторний колорит кожного часу у своєму архітектурному стилі та дизайні. Здавалося б, вони як вічні сторожі, стоять в центрі міста, розповідаючи нам історії розквіту та руйнувань, перемог і втрат.
Ратуша головного міста
Серед незабутніх архітектурних скарбів Гданська, вишукана Ратуша головного міста (Ratusz Głównego Miasta) вирізняється своєю неперевершеною грандіозністю. Будинок, що споруджений у готичному стилі з тонкими натяками на ренесанс, гідно постає на розі вулиць Довгої та Довгого ринку. Його велична силуетна симфонія переповнює панораму Королівського Шляху.
Перші згадки про Ратушу, місце, де працювала тутешня влада, з давніх-давен, можна відшукати в вирі давнього середньовіччя. Під час Середньовіччя, коли ще з XI століття Гданськ вважався головним містом, ця будівля вже володіла глибокою історією.
Дата її спорудження вкрита завісою невідомості. Згідно зі записами гданського хроніка Стефана Грала, знайденими у XVII столітті, початок спорудження Ратуші датується весною 1327 року, а завершення – в грудні 1336 року. Проте літописець не розкрив джерел цієї важливої інформації.
Ратуша, яка в проміжку першої половини XI століття, ймовірно, мала невелику одноповерхову структуру з використанням дерева та цегли в каркасі, зазнала суттєвих змін. Збережені облікові книги за 1379-1382 роки засвідчують витрати на будівельні матеріали та роботи, виконані майстром Генріхом Унгерадином, що включали перепланування та розширення будівлі у західному напрямку. Новий етап реконструкції припав на 1454 -1457 роки.
У 1457 році Ратушу відвідав польський король Казимир Ягеллончик. Він особисто вклав корону у герб Гданська на фасаді вже розширеної та відновленої Ратуші, даруючи місту це важливе символічне визнання його королівського статусу.
3 жовтня 1556 р. Ратушу охопила велика пожежа. Наслідки руйнувань ліквідували ще кілька років і саме це започаткувало перебудову цього будинку в стилі епохи ренесансу.
Із самого початку протягом 1559-1560 років було створено новий неперевершений купол для вежі. На його шпилі у 1561 році встановили позолочену статую короля Зигмунта ІІ Августа, який у той час правив у Польщі. 14 дзвонів, що накривалися карильйоном, були вміщені всередину купола.
Яскрава майстерність XVІ та врочистість XVІІ століть змішались у музичний танець дизайну, де зіграли свою роль велич імперського мистецтва Гданська. Із списку великих імен, що внесли вклад у це дійство, відзначаються Ісаак ван ден Блок, Ганс Вредеман Девре, Вільям ван дер Меєр, Антон Моеллер і Шимон Герле.
Велика зала Ради, або Червона зала, і Велика зала Вето, яку звали Білою залою ще з XІ століття, були грандіозними місцями, де відбувалися вироки та політичні засідання. Всередині флігеля, що розширився пізніше завдяки північному та східному корпусу, прикрашено було витончені кімнати, такі як Мала зала Ради або Зимова, і Мала зала Вето суду, також відома як Коминковий зал. Це все вплітається у дворовий простір у формі прямокутника, де флігель та бічні корпуси утворили живий мозаїчний образ.
Ратуша – не лише зведена будівля, а й витоки ідеї, що розцвітають в красі. Її кам’яні стіни несли в собі більше, ніж функціональну сутність, вони віддзеркалювали й ідеали. Та реальна чарівність сховалася всередині, у Великій залі Ради – справжньому вітряному крилі духу.
Вступаючи до Ратуші, ти перетинаєш коридор, вишукано прикрашений історіями. Тут можна побачити старовинні сходи, як відлуння минулого. Щоправда, деякі частини цього місця піддавались змінам на сторінках XIX століття.
І все ж, галерею і сходи відновлено з фрагментів та старих фотографій.
Червона зала вітає відвідувачів картинами з циклу “Громадянські чесноти”, намальованими нідерландським художником Гансом Вредеманном ле Фрізом.
Величні образи Справедливості, Мудрості, Набожності, Згоди, Свободи, Сталості та Суду втілюють нідерландський маньєризм, осяяний дотиком античності.
Біла зала – це театр портретів, де польські королі відображали свою велич у рамках полотен, а мармур танцював величними вальсами своєї коштовності.
Тут, на стінах, як на вічних аренах, Христофор Богушевський зобразив 22 епізоди Грюнвальдської битви, а Бартоломей Мільвітц створив “Олівську битву”.
У наш час Ратуша – це місце, де проводять різноманітні виставки, що стосуються історії Гданська. Окрім цього, будинок виконує адміністративні функції. Більше того, під час туристичного сезону (весна-літо) можна піднятися на оглядову галерею вежі, де вас здивує і зачарує чудова панорама Гданська, що відкривається з висоти понад 50 метрів.
Ратуша старого міста
Між 1587 та 1595 роками, на місці колишньої готичної структури, яка діяла вже від 1380 року, народилася Ратуша Старого міста (Ratusz Starego Miasta). Ця витончена будівля віддзеркалює стиль нідерландського маньєризму.
Завершується вона стрілчастою башточкою, і проєктом цієї невеликої цегляної ратуші керував Антоні ван Опберген. Один із видатних мешканців Ратуші – Ян Гевелій – був депутатом, астрономом, пивоваром та засідателем. Вхід в будівлю виражений у порталі, що на фризі має польського орла. Всередині залишилася дивовижна старовинна атмосфера, яка була перенесена з різних гданських будинків.
Нова ратуша
Відома як Будинок Нової Ратуші (Nowy Ratusz), ця споруда створена в 1898-1901 роках із першочерговою метою стати резиденцією Генеральної комендатури Прусського гарнізону в Гданську. Після Першої світової війни та проголошення його “Вільним Містом” (1918-1939), ця будівля перетворилася в резиденцію Вищого комісара Ліги Націй.
Після 1945 року, ставши сценою нових змін, будинок прийняв роль резиденції Міського Комітету Польської робочої партії. Знаходячись в імпульсному русі, в 1957 році він здобув нове призначення як Клуб Студентів Узбережжя “Жак”, щоб нарешті, починаючи з 2000 року, стати заслуженою резиденцією Міської Ради Гданська.