Друга світова війна – трагедія, яка об’єднує країни й цілі покоління. Зруйновані міста, мільйони загиблих солдатів та цивільних, тисячі зруйнованих життів – це те, що залишила після себе ця кривава війна. Гданськ, портове місто з багатою історією, одним із перших у Польщі прийняло на себе удар нацистських загарбників. Гуляючи вулицями, заповненими туристами, минаючи численні затишні заклади та архітектурні пам’ятки, вдихаючи свіжий аромат Балтійського моря, навіть не віриться, що колись тут відбувалося пекло на землі. Чисте блакитне небо й тихе море – це все, що залишилося у Гданську після Другої світової війни, пише gdanskyes.eu.
Якою була війна у Гданську?
Історично польське місто Гданськ з 1920 року мало статус “Вільного міста Данциг” під протекторатом Ліги Націй. Його відокремили від Німеччини, але не приєднали до Польщі формально, і велика кількість німців залишилася там жити. Через це у міжвоєнні роки у період економічних труднощів підтримка Гітлера у Гданську зростала.
Гданськ зустрів війну одним із перших, адже був затиснутий між Померанією та Східною Пруссією. 1 вересня 1939 року рано вранці у Данцигу (так називався Гданськ до війни) пролунали перші вибухи. Головною ціллю були військово-транзитні склади на острові Вестерплатте та поштове відділення, яке мало прямий телефонний зв’язок з Варшавою. Тоді простим цивільним швидко довелося стати героями – листоноші тримали оборону 15 годин, а Вестерплатте – 173 години. Без оголошення війни, під цілодобовими обстрілами з неба, землі і моря та з браком боєприпасів. На жаль, доля працівників пошти закінчилася трагічно – німці захопили їх і стратили за “партизанську діяльність”, поховавши у братській могилі. Їхні тіла знайшли лише у 1991. Солдати з острова капітулювали, але їх врятувало міжнародне воєнне право – вони потрапили в полон і згодом відбувся їхній обмін. А Гданськ був окупований нацистським режимом протягом довгих п’яти років. Тут тривали запеклі бої, діяв концтабір та єврейське гетто.
Наслідки Другої світової війни у Гданську були жахливими – майже 90% міста зазнало руйнувань, а в історичному центрі 80% будівель були знищені або суттєво пошкоджені. Це був великий удар для історичного міста, але найбільше жахало те, скільки містян загинуло за цей час.
Життя після перемоги
Після війни, наче символ героїзму гданьчан, вціліла головна пошта, обороняючи яку на початку бойових дій, загинуло 53 працівника. Також майже без пошкоджень залишилася міська ратуша. Перемогу у війні не можна було назвати щасливою, але довгоочікуваний мир надавав містянам сили й жаги до життя. Тому одразу після звільнення міста розпочалася його відбудова.
Протягом двох років у Гданську розчищали руїни, зводили тимчасові мости, відновлювали інфраструктуру, каналізацію, електрику та газ. Водночас перед владою міста та народом поставали два проблемні питання. По-перше, було невідомо, де взяти стільки коштів на реконструкцію Старого міста, площа якого була вп’ятеро більшою за історичний центр столиці. По-друге, потрібно було вирішити, що робити зі старовинною прусською архітектурою, яка нагадувала містянам про звірства нацистів. Також кожен мешканець Гданську зіткнувся з важкими думками – як жити далі та будувати своє майбутнє у рідному місті, яке майже повністю знищене.
Проблеми вирішувалися поступово. Поляки власноруч відбудовували Гданськ, ніхто не залишився осторонь спільної справи. Спочатку відновлювали ті історичні будівлі, які хоча б частково вціліли. Для них спочатку використовували цеглу зі зруйнованих будинків, а потім матеріали почали постачатися з міст навколо Гданська.
Від прусської спадщини гданьчани вирішили відмовитися, а польський державний діяч Едмунд Османчик зазначив, що варто не плакати над попелом пам’яток, що нагадують тевтонських загарбників, а будувати нове “по-польськи”.
Найкраща версія міста
У Гданську обрали нетипову концепцію відбудови. Основну сітку міста, його межі та лінії районів залишилися незмінними. Але містяни вирішили змінити та удосконалити те, що їм не подобалося ще у довоєнні роки – тісні незручні будиночки та вузькі двори. Будинки повністю оновили зсередини, вулиці та двори розширили, побудували нові школи, дитсадки та лікарні. Місто почало набувати зовсім нового вигляду.
У результаті кропіткої відбудови, яка загалом тривала кілька десятиліть, містяни отримали найкращу версію Гданська – комфортну для життя, сучасну, але зі своїм історичним шармом.
Поряд з історичними будівлями гармонійно співіснують нові проєкти – центр “Солідарність”, Гданський театр Шекспіра, музей Другої світової війни. Під час відбудови деяких будівель у 1980-1990-х роках архітектори вдавалися до техніки диснейфікації, яка полягала у тому, щоб місце або предмет позбавити первісного вигляду, аби уникнути негативних асоціацій. Також багато будівель було створено у стилі модернізму.
Щоб відновити туристичне життя та прикрасити місто, велику увагу приділяли озелененню, а перші поверхи будинків виділялися під суспільно-культурні функції.
“Ніколи більше війни” – напис на меморіалі біля пам’ятника захисникам узбережжя на острові Вестерплатте є тихим нагадуванням про ціну, яку заплатили мешканці Гданська за перемогу та щасливе майбутнє у рідному місті.